| |

/

|


АРХИВ ЖУРНАЛА
Подготовка к беременности
В ожидании ребенка
Роды
От 0 до 1 года
От 1 до 3 лет
От 3 до 6 лет
Семейный отдых и спорт
Детская страничка
Здоровье
Юридический ликбез

календарь событий на

23Mon 24Tue 25Wed 26Thu 27Fri 28Sat 29Sun

65 гостей и 0 пользователей


ПОДРОБНЕЕ

РЕГИСТРАЦИЯ

image
Вундеркинд
image
Экологическое освещение

image

ПОДРОБНЕЕ

 
 
Конвенц╕я про права дитини
 
Конвенц╕я про права дитини

Набула чинност╕ для Укра╖ни з 27 вересня 1991 року

Преамбула
Держави - сторони ц╕╓╖ Конвенц╕╖, вважаючи, що зг╕дно з принципами, проголошеними в Статут╕ ООН, визнання властиво╖ людин╕ г╕дност╕, р╕вних ╕ нев╕д'╓мних прав ус╕х член╕в сусп╕льства ╓ основою забезпечення свободи, справедливост╕ та миру на земл╕, беручи до уваги, що народи Об'╓днаних Нац╕й п╕дтвердили в Статут╕ свою в╕ру в основн╕ права людини, в г╕дн╕сть ╕ ц╕нн╕сть людсько╖ особи та сповнен╕ р╕шучост╕ сприяти соц╕альному прогресов╕ та пол╕пшенню умов життя при б╕льш╕й свобод╕, визнаючи, що Орган╕зац╕я Об'╓днаних Нац╕й у Загальн╕й декларац╕╖ прав людини та М╕жнародних пактах про права людини проголосила ╕ погодилася з тим, що кожна людина ма╓ волод╕ти вс╕ма зазначеними в них правами ╕ свободами без яко╖ б то не було р╕зниц╕ за такими ознаками, як раса, кол╕р шк╕ри, стать, рел╕г╕я, пол╕тичн╕ або ╕нш╕ переконання, нац╕ональне або соц╕альне походження, майновий стан, народження або ╕нш╕ обставини, нагадуючи, що Орган╕зац╕я Об'╓днаних Нац╕й в Загальн╕й декларац╕╖ прав людини проголосила, що д╕ти мають право на особливе п╕клування та допомогу, впевнен╕ в тому, що с╕м'╖ як основному осередку сусп╕льства та природному середовищу для зростання ╕ благополуччя вс╕х ╖╖ член╕в ╕ особливо д╕тей мають бути надан╕ необх╕дн╕ захист ╕ сприяння, з тим щоб вона могла повн╕стю покласти на себе зобов'язання в рамках сусп╕льства, визнаючи, що дитин╕ для повного та гармон╕йного розвитку необх╕дно зростати в с╕мейному оточенн╕, в атмосфер╕ щастя, любов╕ та розум╕ння, вважаючи, що дитина ма╓ бути повн╕стю п╕дготовлена до самост╕йного життя в сусп╕льств╕ та вихована в дус╕ ╕деал╕в, проголошених у Статут╕ Орган╕зац╕╖ Об'╓днаних Нац╕й, ╕ особливо в дус╕ миру, г╕дност╕, терпимост╕, свободи, р╕вност╕ та сол╕дарност╕, беручи до уваги, що необх╕дн╕сть у такому особливому захист╕ дитини була передбачена в Женевськ╕й декларац╕╖ прав дитини 1924 року ╕ Декларац╕╖ прав дитини, прийнят╕й Генеральною Асамбле╓ю 20 листопада 1959 року, та визнана в Загальн╕й декларац╕╖ прав людини, в М╕жнародному пакт╕ про громадянськ╕ та пол╕тичн╕ права (зокрема, в статтях 23 ╕ 24), в М╕жнародному пакт╕ про економ╕чн╕, соц╕альн╕ та культурн╕ права (зокрема, в статт╕ 10), а також у статутах ╕ в╕дпов╕дних документах спец╕ал╕зованих установ ╕ м╕жнародних орган╕зац╕й, що займаються питаннями благополуччя д╕тей, беручи до уваги, що, як зазначено в Декларац╕╖ про права дитини, "дитина внасл╕док ╖╖ ф╕зично╖ ╕ розумово╖ незр╕лост╕ потребу╓ спец╕ально╖ охорони ╕ п╕клування, включаючи належний правовий захист як до, так ╕ п╕сля народження", посилаючись на положення Декларац╕╖ про соц╕альн╕ та правов╕ принципи, що стосуються захисту ╕ благополуччя д╕тей, особливо при передач╕ д╕тей на виховання та ╖х всиновленн╕, на нац╕ональному ╕ м╕жнародних р╕внях, на положення М╕н╕мальних стандартних правил ООН, що стосуються зд╕йснення правосуддя щодо неповнол╕тн╕х ("Пек╕нськ╕ правила") та Декларац╕╖ про захист ж╕нок ╕ д╕тей в надзвичайних обставинах ╕ в пер╕од збройних конфл╕кт╕в, визнаючи, що в ус╕х кра╖нах ╓ д╕ти, як╕ живуть у виключно тяжких умовах, ╕ що так╕ д╕ти потребують особливо╖ уваги, враховуючи належним чином важлив╕сть традиц╕й ╕ культурних ц╕нностей кожного народу для захисту ╕ гармон╕йного розвитку дитини, визнаючи важлив╕сть м╕жнародного сп╕вроб╕тництва для пол╕пшення умов життя д╕тей в кожн╕й кра╖н╕, зокрема в кра╖нах, що розвиваються, погодилися про нижченаведене:



Частина ╤

Стаття 1

Для ц╕лей ц╕╓╖ Конвенц╕╖ дитиною ╓ кожна людська ╕стота до досягнення 18-р╕чного в╕ку, якщо за законом, застосовуваним до дано╖ особи, вона не досяга╓ повнол╕ття ран╕ше.

Стаття 2

1. Держави-сторони поважають ╕ забезпечують вс╕ права, передбачен╕ ц╕╓ю Конвенц╕╓ю, за кожною дитиною, яка перебува╓ в межах ╖х юрисдикц╕╖, без будь-яко╖ дискрим╕нац╕╖ незалежно в╕д раси, кольору шк╕ри, стат╕, мови, рел╕г╕╖, пол╕тичних або ╕нших переконань, нац╕онального, етн╕чного або соц╕ального походження, майнового стану, стану здоров'я та народження дитини, ╖╖ батьк╕в чи законних оп╕кун╕в або яких-небудь ╕нших обставин.
2. Держави-сторони вживають вс╕х необх╕дних заход╕в щодо забезпечення захисту дитини в╕д ус╕х форм дискрим╕нац╕╖ або покарання на п╕дстав╕ статусу, д╕яльност╕, висловлюваних погляд╕в чи переконань дитини, батьк╕в дитини, законних оп╕кун╕в чи ╕нших член╕в с╕м'╖.

Стаття З

1. В ус╕х д╕ях щодо д╕тей, незалежно в╕д того, зд╕йснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соц╕ального забезпечення, судами, адм╕н╕стративними чи законодавчими органами, першочергова увага прид╕ля╓ться якнайкращому забезпеченню ╕нтерес╕в дитини.
2. Держави-сторони зобов'язуються забезпечити дитин╕ такий захист ╕ п╕клування, як╕ необх╕дн╕ для ╖╖ благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки ╖╖ батьк╕в, оп╕кун╕в чи ╕нших ос╕б, як╕ в╕дпов╕дають за не╖ за законом, ╕ з ц╕╓ю метою вживають вс╕х в╕дпов╕дних законодавчих ╕ адм╕н╕стративних заход╕в.
3. Держави-сторони забезпечують, щоб установи, служби та органи, в╕дпов╕дальн╕ за п╕клування про д╕тей або ╖х захист, в╕дпов╕дали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема в галуз╕ безпеки й охорони здоров'я та з точки зору чисельност╕ та придатност╕ ╖х персоналу, а також компетентного нагляду.

Стаття 4

Держави-сторони вживають вс╕х необх╕дних законодавчих, адм╕н╕стративних та ╕нших заход╕в щодо зд╕йснення прав, визнаних у ц╕й Конвенц╕╖. Щодо економ╕чних, соц╕альних ╕ культурних прав, держави-сторони вживають таких заход╕в у максимальних межах наявних у них ресурс╕в, ╕ за необх╕дност╕, в межах м╕жнародного сп╕вроб╕тництва.

Стаття 5

Держави-сторони поважають в╕дпов╕дальн╕сть, права та обов'язки батьк╕в ╕ у в╕дпов╕дних випадках член╕в розширено╖ с╕м'╖ чи общини, як це передбачено м╕сцевим звича╓м, оп╕кун╕в чи ╕нших ос╕б, що за законом в╕дпов╕дають за дитину, належним чином управляти та керувати дитиною з метою зд╕йснення визнаних ц╕╓ю Конвенц╕╓ю прав ╕ робити це зг╕дно з╕ зд╕бностями дитини, що розвиваються.

Стаття 6

1. Держави-сторони визнають, що кожна дитина ма╓ нев╕д'╓мне право на життя.
2. Держави-сторони забезпечують у максимально можлив╕й м╕р╕ виживання та здоровий розвиток дитини.

Стаття 7

1. Дитина ма╓ бути заре╓стрована зразу ж п╕сля народження ╕ з моменту народження ма╓ право на ╕м'я ╕ набуття громадянства, а також, наск╕льки це можливо, право знати сво╖х батьк╕в ╕ право на ╖х п╕клування.
2. Держави-сторони забезпечують зд╕йснення цих прав зг╕дно з ╖х нац╕ональним законодавством та виконання ╖х зобов'язань за в╕дпов╕дними м╕жнародними документами в ц╕й галуз╕, зокрема у випадку, коли б ╕накше дитина не мала громадянства.

Стаття 8

1. Держави-сторони зобов'язан╕ поважати право дитини на збереження ╕ндив╕дуальност╕, включаючи громадянство, ╕м'я та с╕мейн╕ зв'язки, як передбача╓ться законом, не допускаючи протизаконного втручання.
2. Якщо дитина протизаконне позбавля╓ться частини або вс╕х елемент╕в ╕ндив╕дуальност╕, держави-сторони забезпечують ╖й необх╕дну допомогу та захист для найшвидшого в╕дновлення ╖╖ ╕ндив╕дуальност╕.

Стаття 9

1. Держави-сторони забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч ╖х бажанню, за винятком випадк╕в, коли компетентн╕ органи зг╕дно з судовим р╕шенням визначають в╕дпов╕дно до застосовуваного закону ╕ процедур, що таке розлучення необх╕дне в якнайкращих ╕нтересах дитини. Таке визначення може бути необх╕дним у тому чи ╕ншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не п╕клуються про не╖, або коли батьки проживають окремо ╕ необх╕дно прийняти р╕шення щодо м╕сця проживання дитини.
2. П╕д час будь-якого розгляду зг╕дно з пунктом 1 ц╕╓╖ статт╕ вс╕м за╕нтересованим сторонам нада╓ться можлив╕сть брати участь у розгляд╕ та викладати свою точку зору.
3. Держави-сторони поважають право дитини, яка розлуча╓ться з одним чи обома батьками, п╕дтримувати на регулярн╕й основ╕ особист╕ в╕дносини ╕ прям╕ контакти з обома батьками, за винятком випадк╕в, коли це суперечить ╕нтересам дитини.
4. У тих випадках, коли таке розлучення виплива╓ з якого-небудь р╕шення, прийнятого державою-стороною, наприклад при арешт╕, тюремному ув'язненн╕, висилц╕, депортац╕╖ чи смерт╕ (включаючи смерть, що наступила через будь-яку причину п╕д час перебування дано╖ особи у в╕данн╕ держави) одного чи обох батьк╕в або дитини, така держава-сторона нада╓ батькам, дитин╕ чи, якщо це необх╕дно, ╕ншому члену с╕м'╖ на ╖х прохання необх╕дну ╕нформац╕ю щодо м╕сцеперебування в╕дсутнього члена (член╕в) с╕м'╖, якщо надання ц╕╓╖ ╕нформац╕╖ не завда╓ шкоди добробуту дитини. Держави-сторони надал╕ забезпечують, щоб подання такого прохання само по соб╕ не призводило до несприятливих насл╕дк╕в для в╕дпов╕дно╖ особи (ос╕б).

Стаття 10

1. В╕дпов╕дно до зобов'язання держав-стор╕н за пунктом 1 статт╕ 9 заява дитини чи ╖╖ батьк╕в на в'╖зд у державу-сторону або ви╖зд ╕з не╖ з метою возз'╓днання с╕м'╖ повинна розглядатися державами-сторонами позитивним, гуманним ╕ оперативним чином. Держави-сторони надал╕ забезпечують, щоб подання такого прохання не призводило до несприятливих насл╕дк╕в для заявник╕в та член╕в ╖х с╕м'╖.
2. Дитина, батьки яко╖ проживають у р╕зних державах, ма╓ право п╕дтримувати на регулярн╕й основ╕, за винятком особливих обставин, особист╕ стосунки та прям╕ контакти з обома батьками. З ц╕╓ю метою ╕ в╕дпов╕дно до зобов'язання держав-стор╕н за пунктом 2 статт╕ 9 держави-сторони поважають право дитини та ╖╖ батьк╕в залишати будь-яку кра╖ну, включаючи власну, ╕ повертатися в свою кра╖ну. Щодо права залишати будь-яку кра╖ну д╕ють лише так╕ обмеження, як╕ встановлен╕ законом, необх╕дн╕ для охорони державно╖ безпеки, громадського порядку, здоров'я чи морал╕ населення або прав ╕ свобод ╕нших ос╕б ╕ сум╕сн╕ з визнаними в ц╕й Конвенц╕╖ ╕ншими правами.

Стаття 11

1. Держави-сторони вживають заход╕в щодо боротьби з незаконним перем╕щенням ╕ неповерненням д╕тей ╕з-за кордону.
2. З ц╕╓ю метою держави-сторони сприяють укладенню двосторонн╕х або багатосторонн╕х угод чи при╓днуються до чинних угод.

Стаття 12

1. Держави-сторони забезпечують дитин╕, здатн╕й сформулювати власн╕ погляди, право в╕льно висловлювати ц╕ погляди з ус╕х питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини прид╕ля╓ться належна увага зг╕дно з ╖╖ в╕ком ╕ зр╕л╕стю.
2. З ц╕╓ю метою дитин╕, зокрема, нада╓ться можлив╕сть бути заслуханою в ход╕ будь-якого судового чи адм╕н╕стративного розгляду, що торка╓ться дитини, безпосередньо або через представника чи в╕дпов╕дний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами нац╕онального законодавства.

Стаття 13

1. Дитина ма╓ право в╕льно висловлювати сво╖ думки; це право включа╓ свободу шукати, одержувати та передавати ╕нформац╕ю та ╕де╖ будь-якого роду незалежно в╕д кордон╕в в усн╕й, письмов╕й чи друкован╕й форм╕, у форм╕ твор╕в мистецтва чи за допомогою ╕нших засоб╕в на виб╕р дитини.
2. Зд╕йснення цього права може зазнавати деяких обмежень, проте ними можуть бути лише т╕ обмеження, як╕ передбачен╕ законом ╕ необх╕дн╕:
а) для поваги прав ╕ репутац╕╖ ╕нших ос╕б;
б) для охорони державно╖ безпеки, громадського порядку, здоров'я або морал╕ населення.

Стаття 14

1. Держави-сторони поважають право дитини на свободу думки, сов╕ст╕ та рел╕г╕╖.
2. Держави-сторони поважають права та обов'язки батьк╕в у в╕дпов╕дних випадках законних оп╕кун╕в керувати дитиною в зд╕йсненн╕ ╖╖ права методом, що в╕дпов╕да╓ розвитку зд╕бностей дитини.
3. Свобода дотримуватися сво╓╖ рел╕г╕╖ або в╕ри може зазнавати лише таких обмежень, як╕ встановлен╕ законом ╕ необх╕дн╕ для охорони державно╖ безпеки, громадського порядку, морал╕ та здоров'я населення або захисту основних прав ╕ свобод ╕нших ос╕б.

Стаття 15

1. Держави-сторони визнають право дитини на свободу асоц╕ац╕й ╕ свободу мирних збор╕в.
2. Щодо зд╕йснення даного права не можуть застосовуватися будь-як╕ обмеження, кр╕м тих, як╕ застосовуються в╕дпов╕дно до закону та необх╕дн╕ в демократичному сусп╕льств╕ в ╕нтересах державно╖ безпеки, громадського порядку, охорони здоров'я та морал╕ населення або захисту прав ╕ свобод ╕нших ос╕б.

Стаття 16

1. Жодна дитина не може бути об'╓ктом свав╕льного або незаконного втручання в зд╕йснення ╖╖ права на особисте та с╕мейне життя, недоторканн╕сть житла, та╓мницю кореспонденц╕╖ або незаконного посягання на ╖╖ честь ╕ г╕дн╕сть.
2. Дитина ма╓ право на захист закону в╕д такого втручання або посягання.

Стаття 17

Держави-сторони визнають важливу роль засоб╕в масово╖ ╕нформац╕╖ ╕ забезпечують, щоб дитина мала доступ до ╕нформац╕╖ ╕ матер╕ал╕в ╕з р╕зних нац╕ональних ╕ м╕жнародних джерел, особливо до таких ╕нформац╕╖ ╕ матер╕ал╕в, як╕ спрямован╕ на сприяння соц╕альному, духовному та моральному благополуччю, а також здоровому ф╕зичному ╕ псих╕чному розвитку дитини. З ц╕╓ю метою держави-сторони:
а) сприяють засобам масово╖ ╕нформац╕╖ у поширенн╕ ╕нформац╕╖ ╕ матер╕ал╕в, корисних для дитини в соц╕альному, культурному в╕дношеннях та в дус╕ статт╕ 29;
б) сприяють м╕жнародному сп╕вроб╕тництву в галуз╕ п╕дготовки, обм╕ну та поширення ╕нформац╕╖ ╕ матер╕ал╕в, що надходять ╕з р╕зних культурних, нац╕ональних ╕ м╕жнародних джерел;
в) сприяють виданню та розповсюдженню дитячо╖ л╕тератури;
г) сприяють засобам масово╖ ╕нформац╕╖ у прид╕ленн╕ особливо╖ уваги мовним потребам дитини, яка належить до яко╖сь групи меншостей або до кор╕нного населення;
д) сприяють розробц╕ належних принцип╕в захисту дитини в╕д ╕нформац╕╖ ╕ матер╕ал╕в, що завдають шкоди ╖╖ благополуччю, враховуючи положення статей 13 ╕ 18.

Стаття 18

1. Держави-сторони докладають вс╕х можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загально╖ та однаково╖ в╕дпов╕дальност╕ обох батьк╕в за виховання ╕ розвиток дитини. Батьки або у в╕дпов╕дних випадках законн╕ оп╕куни несуть основну в╕дпов╕дальн╕сть за виховання та розвиток дитини. Найкращ╕ ╕нтереси дитини ╓ предметом ╖х основного п╕клування.
2. З метою гарантування та сприяння зд╕йсненню прав, викладених у ц╕й Конвенц╕╖, держави-сторони надають батькам ╕ законним оп╕кунам належну допомогу у виконанн╕ ними обов'язк╕в по вихованню д╕тей та забезпечують розвиток мереж╕ дитячих установ.
3. Держави-сторони вживають вс╕х необх╕дних заход╕в щодо забезпечення того, щоб д╕ти, батьки яких працюють, мали право користуватися призначеними для них службами й установами по догляду за д╕тьми.

Стаття 19

1. Держави-сторони вживають вс╕х необх╕дних законодавчих, адм╕н╕стративних, соц╕альних ╕ просв╕тн╕х заход╕в з метою захисту дитини в╕д ус╕х форм ф╕зичного та психолог╕чного насильства, образи чи зловживань, в╕дсутност╕ п╕клування чи недбалого ╕ брутального поводження та експлуатац╕╖, включаючи сексуальн╕ зловживання, з боку батьк╕в, законних оп╕кун╕в чи будь-яко╖ ╕ншо╖ особи, яка турбу╓ться про дитину.
2. Так╕ заходи захисту у випадку необх╕дност╕ включають ефективн╕ процедури для розроблення соц╕альних програм з метою надання необх╕дно╖ п╕дтримки дитин╕ й особам, як╕ турбуються про не╖, а також зд╕йснення ╕нших форм запоб╕гання, виявлення, пов╕домлення, передач╕ на розгляд, розсл╕дування, л╕кування та ╕нших заход╕в у зв'язку з випадками жорстокого поводження з дитиною, зазначеними вище, а також у випадку необх╕дност╕ початку судово╖ процедури.

Стаття 20

1. Дитина, яка тимчасово або пост╕йно позбавлена с╕мейного оточення або яка в ╖╖ власних якнайкращих ╕нтересах не може залишатися в такому оточенн╕, ма╓ право на особливий захист ╕ допомогу, що нада╓ться державою.
2. Держави-сторони в╕дпов╕дно до сво╖х нац╕ональних закон╕в забезпечують зм╕ну догляду за дитиною.
3. Такий догляд може включати, зокрема, передачу на виховання ("кафала", за ╕сламським правом), усиновлення або, за необх╕дност╕, направлення до в╕дпов╕дних установ по догляду за д╕тьми. П╕д час розгляду вар╕ант╕в зм╕ни необх╕дно належним чином враховувати бажан╕сть наступництва виховання дитини, ╖╖ етн╕чне походження, рел╕г╕йну та культурну належн╕сть ╕ р╕дну мову.

Стаття 21

Держави-сторони, як╕ визнають ╕/чи дозволяють ╕снування системи всиновлення, забезпечують, щоб, найкращ╕ ╕нтереси дитини були врахован╕ в першочерговому порядку, ╕ вони:
а) забезпечують, щоб усиновлення дитини дозволяли лише компетентн╕ власт╕, як╕ визначають зг╕дно ╕з застосовуваним законом ╕ процедурами та на п╕дстав╕ вс╕╓╖ ╕нформац╕╖, що ма╓ в╕дношення до справи ╕ достов╕рна, що всиновлення допустимо з огляду на статус дитини щодо батьк╕в, родич╕в ╕ законних оп╕кун╕в ╕ що, якщо потр╕бно, за╕нтересован╕ особи дали свою усв╕домлену згоду на всиновлення на п╕дстав╕ тако╖ консультац╕╖, яка може бути необх╕дною;
б) визначають, що всиновлення в ╕нш╕й кра╖н╕ може розглядатися як альтернативний спос╕б догляду за дитиною, якщо дитина не може бути передана на виховання або в с╕м'ю, яка могла б забезпечити ╖╖ виховання або всиновлення, ╕ якщо забезпечення якогось придатного догляду в кра╖н╕ походження дитини ╓ неможливим;
в) забезпечують, щоб у випадку всиновлення дитини в ╕нш╕й кра╖н╕ застосовувалися так╕ сам╕ гарант╕╖ ╕ норми, як╕ застосовуються щодо всиновлення в межах кра╖ни;
г) вживають вс╕х необх╕дних заход╕в з метою забезпечення того, щоб у випадку всиновлення в ╕нш╕й кра╖н╕ влаштування дитини не призводило до одержання невиправданих ф╕нансових вигод, пов'язаних з ц╕╓ю особою;
д) сприяють у необх╕дних випадках досягненню ц╕лей ц╕╓╖ статт╕ шляхом укладення двосторонн╕х ╕ багатосторонн╕х домовленостей або угод та намагаються на ц╕й п╕дстав╕ забезпечити, щоб влаштування дитини в ╕нш╕й кра╖н╕ зд╕йснювали компетентн╕ власт╕ чи органи.

Стаття 22

1. Держави-сторони вживають необх╕дних заход╕в, щоб забезпечити дитин╕, яка бажа╓ одержати статус б╕женця або яка вважа╓ться б╕женцем, в╕дпов╕дно до застосовуваних м╕жнародним або внутр╕шн╕м правом процедур, як т╕й, що супроводжу╓ться, так ╕ т╕й, що не супроводжу╓ться ╖╖ батьками або будь-якою ╕ншою особою, належний захист ╕ гуман╕тарну допомогу в користуванн╕ застосовуваними правами, викладеними в ц╕й Конвенц╕╖ та ╕нших м╕жнародних документах з прав людини або гуман╕тарних документах, учасницями яких ╓ зазначен╕ держави.
2. З ц╕╓ю метою держави-сторони сприяють у випадках, коли вони вважають це за необх╕дне, будь-яким зусиллям Орган╕зац╕╖ Об'╓днаних Нац╕й та ╕нших компетентних м╕журядових або неурядових орган╕зац╕й щодо захисту тако╖ дитини та надання ╖й допомоги у пошуку батьк╕в чи ╕нших член╕в с╕м'╖ будь-яко╖ дитини-б╕женця, з тим щоб одержати ╕нформац╕ю, необх╕дну для ╖╖ возз'╓днання з╕ сво╓ю с╕м'╓ю. В тих випадках, коли батьки або ╕нш╕ члени с╕м'╖ не можуть бути знайден╕, ц╕й дитин╕ нада╓ться такий самий захист, як ╕ будь-як╕й ╕нш╕й дитин╕, з якихось причин тимчасово або пост╕йно позбавлен╕й с╕мейного оточення, як це передбачено в ц╕й Конвенц╕╖.

Стаття 23

1. Держави-сторони визнають, що неповноц╕нна в розумовому або ф╕зичному в╕дношенн╕ дитина ма╓ вести повноц╕нне ╕ достойне життя в умовах, як╕ забезпечують ╖╖ г╕дн╕сть, сприяють почуттю впевненост╕ в соб╕ ╕ полегшують ╖╖ активну участь у житт╕ сусп╕льства.
2. Держави-сторони визнають право неповноц╕нно╖ дитини на особливе п╕клування, заохочують ╕ забезпечують надання, за умови наявност╕ ресурс╕в, дитин╕, яка ма╓ на це право, та в╕дпов╕дальним за турботу про не╖ допомогу, щодо яко╖ подано прохання ╕ яка в╕дпов╕да╓ стану дитини та становищу ╖╖ батьк╕в або ╕нших ос╕б, що забезпечують турботу про дитину.
3. На забезпечення особливих потреб неповноц╕нно╖ дитини допомога зг╕дно з пунктом 2 ц╕╓╖ статт╕ нада╓ться при можливост╕ безкоштовно з урахуванням ф╕нансових ресурс╕в батьк╕в або ╕нших ос╕б, що забезпечують турботу про дитину, та ма╓ на мет╕ забезпечення неповноц╕нн╕й дитин╕ ефективного доступу до послуг у галуз╕ осв╕ти, профес╕йно╖ п╕дготовки, медичного обслуговування, в╕дновлення здоров'я, п╕дготовки до трудово╖ д╕яльност╕ та доступу до засоб╕в в╕дпочинку таким чином, який да╓ змогу найповн╕шого залучення дитини до соц╕ального життя та досягнення розвитку, включаючи культурний ╕ духовний.
4. Держави-сторони сприяють у дус╕ м╕жнародного сп╕вроб╕тництва обм╕ну в╕дпов╕дною ╕нформац╕╓ю в галуз╕ проф╕лактично╖ охорони здоров'я, медичного, психолог╕чного та функц╕онального л╕кування неповноц╕нних д╕тей, включаючи розповсюдження ╕нформац╕╖ про методи реаб╕л╕тац╕╖, загальноосв╕тньо╖ ╕ профес╕йно╖ п╕дготовки, а також доступу до ц╕╓╖ ╕нформац╕╖, з тим, щоб розширити сво╖ можливост╕ та знання, набути б╕льшого досв╕ду в ц╕й галуз╕. З огляду на це, особлива увага ма╓ прид╕лятися потребам кра╖н, що розвиваються.

Стаття 24

1. Держави-сторони визнають право дитини на користування найб╕льш досконалими послугами системи охорони здоров'я та засобами л╕кування хвороб ╕ в╕дновлення здоров'я.
2. Держави-сторони домагаються повного зд╕йснення цього права, зокрема вживають заход╕в щодо:
а) зниження р╕вня смертност╕ немовлят ╕ дитячо╖ смертност╕;
б) забезпечення надання необх╕дно╖ медично╖ допомоги та охорони здоров'я вс╕х д╕тей з прид╕ленням першочергово╖ уваги розвитку первинно╖ медико сан╕тарно╖ допомоги;
в) боротьби з хворобами ╕ недо╖данням, у тому числ╕ в межах первинно╖ медико-сан╕тарно╖ допомоги, шляхом, поряд з ╕ншим, застосування легкодоступно╖ технолог╕╖ та надання достатньо╖ к╕лькост╕ поживного продовольства та чисто╖ питно╖ води, беручи до уваги небезпеку та ризик забруднення навколишнього середовища;
г) надання матерям належних послуг з охорони здоров'я у допологовий ╕ п╕сляпологовий пер╕оди;
д) забезпечення ╕нформац╕╓ю вс╕х прошарк╕в сусп╕льства, зокрема батьк╕в ╕ д╕тей, щодо здоров'я ╕ харчування д╕тей, переваги грудного годування, г╕г╕╓ни, сан╕тар╕╖ середовища перебування дитини та запоб╕гання нещасним випадкам, а також доступу до осв╕ти та п╕дтримки у використанн╕ цих знань; ж) розвитку просв╕тницько╖ роботи та послуг у галуз╕ проф╕лактично╖ медично╖ допомоги та планування розм╕ру с╕м'╖.
3. Держави-сторони вживають будь-яких ефективних ╕ необх╕дних заход╕в з метою скасування традиц╕йно╖ практики, що негативно вплива╓ на здоров'я д╕тей.
4. Держави-сторони зобов'язан╕ сприяти м╕жнародному сп╕вроб╕тництву ╕ розвивати його з метою поступового досягнення повного зд╕йснення права, яке визна╓ться в ц╕й статт╕. В зв'язку з цим, особлива увага ма╓ прид╕лятися потребам кра╖н, що розвиваються.

Стаття 25

Держави-сторони визнають права дитини, яка в╕ддана компетентними органами на п╕клування з метою догляду, захисту, ф╕зичного чи псих╕чного л╕кування, на пер╕одичну оц╕нку л╕кування ╕ вс╕х ╕нших умов п╕клування.

Стаття 26

1. Держави-сторони визнають за кожною дитиною право користуватися благами соц╕ального забезпечення, включаючи соц╕альне страхування, ╕ вживають необх╕дних заход╕в щодо досягнення повного зд╕йснення цього права зг╕дно з ╖х нац╕ональним законодавством.
2. Ц╕ блага, в м╕ру необх╕дност╕, надаються з урахуванням наявних ресурс╕в ╕ можливостей дитини та ос╕б, як╕ несуть в╕дпов╕дальн╕сть за утримання дитини, а також будь-яких м╕ркувань, пов'язаних з одержанням благ дитиною чи в╕д ╖╖ ╕мен╕.

Стаття 27

1. Держави-сторони визнають право кожно╖ дитини на р╕вень життя, необх╕дний для ф╕зичного, розумового, духовного, морального та соц╕ального розвитку дитини.
2. Батько(-ки) або ╕нш╕ особи, як╕ виховують дитину, несуть основну в╕дпов╕дальн╕сть за забезпечення в межах сво╖х зд╕бностей ╕ ф╕нансових можливостей умов життя, необх╕дних для розвитку дитини.
3. Держави-сторони в╕дпов╕дно до нац╕ональних умов в межах сво╖х можливостей вживають необх╕дних заход╕в щодо надання допомоги батькам та ╕ншим особам, як╕ виховують д╕тей, у зд╕йсненн╕ цього права та у випадку необх╕дност╕ надають матер╕альну допомогу ╕ п╕дтримують програми, особливо щодо забезпечення дитини харчуванням, одягом ╕ житлом.
4. Держави-сторони вживають вс╕х необх╕дних заход╕в щодо забезпечення в╕дновлення утримання дитини батьками або ╕ншими особами, як╕ в╕дпов╕дають за дитину, як всередин╕ держави-сторони, так ╕ за кордоном. Зокрема, якщо особа, яка несе ф╕нансову в╕дпов╕дальн╕сть за дитину, ╕ дитина проживають у р╕зних державах, держави-сторони сприяють при╓днанню до м╕жнародних угод або укладенню таких угод, а також досягненню ╕нших в╕дпов╕дних домовленостей.

Стаття 28

1. Держави-сторони визнають право дитини на осв╕ту, ╕ з метою поступового досягнення зд╕йснення цього права на п╕дстав╕ р╕вних можливостей вони, зокрема:
а) вводять безплатну й обов'язкову початкову осв╕ту;
б) сприяють розвитков╕ р╕зних форм середньо╖ осв╕ти, як загально╖, так ╕ профес╕йно╖, забезпечують ╖╖ доступн╕сть для вс╕х д╕тей та вживають таких заход╕в, як введення безплатно╖ осв╕ти та надання у випадку необх╕дност╕ ф╕нансово╖ допомоги;
в) забезпечують доступн╕сть вищо╖ осв╕ти для вс╕х на п╕дстав╕ зд╕бностей кожного за допомогою вс╕х необх╕дних засоб╕в;
г) забезпечують доступн╕сть ╕нформац╕╖ та матер╕ал╕в у галуз╕ осв╕ти й профес╕йно╖ п╕дготовки для вс╕х д╕тей;
д) вживають заход╕в щодо сприяння регулярному в╕дв╕данню шк╕л ╕ зниженню к╕лькост╕ учн╕в, як╕ залишили школу.
2. Держави-сторони вживають вс╕х необх╕дних заход╕в, щоб шк╕льна дисципл╕на була забезпечена методами, що грунтуються на поваз╕ до людсько╖ г╕дност╕ дитини та в╕дпов╕дно до ц╕╓╖ Конвенц╕╖.
3. Держави-сторони заохочують ╕ розвивають м╕жнародне сп╕вроб╕тництво з питань, що стосуються осв╕ти, зокрема з метою сприяння л╕кв╕дац╕╖ нев╕гластва та неписьменност╕ в усьому св╕т╕ та полегшення доступу до науково-техн╕чних знань ╕ сучасних метод╕в навчання. В цьому зв'язку особлива увага ма╓ прид╕лятися потребам кра╖н, що розвиваються.

Стаття 29

1. Держави-сторони погоджуються щодо того, що осв╕та дитини ма╓ бути спрямована на:
а) розвиток особи, талант╕в, розумових зд╕бностей дитини в найповн╕шому обсяз╕;
б) виховання поваги до прав людини та основних свобод, а також принцип╕в, проголошених у Статут╕ Орган╕зац╕╖ Об'╓днаних Нац╕й;
в) виховання поваги до батьк╕в дитини, ╖╖ культурно╖ самобутност╕, мови та нац╕ональних ц╕нностей кра╖ни, в як╕й дитина прожива╓, до кра╖ни ╖╖ походження та цив╕л╕зац╕й, в╕дм╕нних в╕д ╖╖ власно╖;
г) п╕дготовку дитини до св╕домого життя у в╕льному сусп╕льств╕ в дус╕ розум╕ння миру, терпимост╕, р╕вноправност╕ чолов╕к╕в ╕ ж╕нок та дружби м╕ж ус╕ма народами, етн╕чними, нац╕ональними ╕ рел╕г╕йними групами, а також особами з кор╕нного населення;
д) виховання поваги до навколишньо╖ природи.
2. Жодна частина ц╕╓╖ статт╕ або статт╕ 22 не тлумачиться як така, що обмежу╓ свободу окремих ос╕б ╕ орган╕в створювати учбов╕ заклади та керувати ними за умови пост╕йного додержання принцип╕в, викладених у пункт╕ 1 ц╕╓╖ статт╕, та виконання вимоги того, щоб осв╕та, яку одержують в таких учбових закладах, в╕дпов╕дала м╕н╕мальним нормам, що можуть бути встановлен╕ державою.

Стаття 30

У таких державах, де ╕снують етн╕чн╕, рел╕г╕йн╕ або мовн╕ меншост╕ чи особи з числа кор╕нного населення, дитин╕, яка належить до таких меншостей чи кор╕нного населення, не може бути в╕дмовлено в прав╕ сп╕льно з ╕ншими членами ╖╖ групи користуватися сво╓ю культурою, спов╕дувати свою рел╕г╕ю ╕ виконувати ╖╖ обряди, а також користуватися р╕дною мовою.

Стаття 31

1. Держави-сторони визнають право дитини на в╕дпочинок ╕ дозв╕лля, право брати участь в ╕грах ╕ розважальних заходах, що в╕дпов╕дають ╖╖ в╕ку, та в╕льно брати участь у культурному житт╕ та займатися мистецтвом.
2. Держави-сторони поважають ╕ заохочують право дитини на всеб╕чну участь у культурному ╕ творчому житт╕ та сприяють наданню ╖й в╕дпов╕дних ╕ р╕вних можливостей для культурно╖ ╕ творчо╖ д╕яльност╕, дозв╕лля ╕ в╕дпочинку.

Стаття 32

1. Держави-сторони визнають право дитини на захист в╕д економ╕чно╖ експлуатац╕╖ та в╕д виконання будь-яко╖ роботи, яка може являти небезпеку для здоров'я, бути перешкодою в одержанн╕ нею осв╕ти чи завдавати шкоди ╖╖ здоров'ю, ф╕зичному, розумовому, духовному, моральному та соц╕альному розвитку.
2. Держави-сторони приймають законодавч╕, адм╕н╕стративн╕ та соц╕альн╕ заходи, а також заходи в галуз╕ осв╕ти, з тим щоб забезпечити реал╕зац╕ю ц╕╓╖ статт╕. З ц╕╓ю метою, керуючись в╕дпов╕дними положеннями ╕нших м╕жнародних документ╕в, держави-сторони, зокрема:
а) встановлюють м╕н╕мальний в╕к для прийому на роботу; Ь) визначають необх╕дн╕ вимоги щодо тривалост╕ робочого дня й умов прац╕; С) передбачають в╕дпов╕дн╕ види покарань або ╕нш╕ санкц╕╖ для забезпечення ефективного зд╕йснення ц╕╓╖ статт╕.

Стаття 33

Держави-сторони вживають вс╕х необх╕дних заход╕в, включаючи законодавч╕, адм╕н╕стративн╕ та соц╕альн╕, а також заходи в галуз╕ осв╕ти, щоб захистити д╕тей в╕д незаконного зловживання наркотичними засобами та психотропними речовинами, як вони визначен╕ у в╕дпов╕дних м╕жнародних договорах, та не допускати залучення д╕тей до протизаконного виробництва таких речовин ╕ торг╕вл╕ ними.

Стаття 34

Держави-учасниц╕ зобов'язанн╕ захищати дитину в╕д ус╕х форм сексуально╖ експлуатац╕╖ та сексуальних розбещень. З ц╕╓ю метою держави-сторони, зокрема, вживають на нац╕ональному, двосторонньому та багатосторонньому р╕внях вс╕х необх╕дних заход╕в щодо запоб╕гання:
а) схилянню або примушуванню дитини до будь-яко╖ незаконно╖ сексуально╖ д╕яльност╕;
б) використанню д╕тей з метою експлуатац╕╖ у проституц╕╖ або в ╕нш╕й незаконн╕й сексуальн╕й практиц╕;
в) використанню д╕тей з метою експлуатац╕╖ у порнограф╕╖ та порнограф╕чних матер╕алах.

Стаття 35

Держави-сторони вживають на нац╕ональному, двосторонньому та багатосторонньому р╕внях вс╕х необх╕дних заход╕в щодо в╕двернення викрадень д╕тей, торг╕вл╕ д╕тьми чи ╖х контрабанди в будь-яких ц╕лях ╕ в будь-як╕й форм╕.

Стаття 36

Держави-сторони захищають дитину в╕д ус╕х експлуатац╕╖, що завдають шкоди будь-якому аспекту добробуту дитини.

Стаття 37

Держави-сторони забезпечують:
а) щоб жодна дитина не п╕ддавалася катуванням та ╕ншим жорстоким, нелюдським або принижуючим г╕дн╕сть видам поводження чи покарання. Н╕ смертна кара, н╕ дов╕чне тюремне ув'язнення, як╕ не передбачають можливост╕ зв╕льнення, не призначаються за злочини, вчинен╕ особами, молодшими 18 рок╕в;
б) щоб жодна дитина не була позбавлена вол╕ незаконним або свав╕льним чином. Арешт, затримання чи тюремне ув'язнення дитини зд╕йснюються зг╕дно з законом та використовуються лише як крайн╕й зах╕д ╕ протягом найкоротшого в╕дпов╕дного пер╕оду часу;
в) гуманне ставлення до кожно╖ позбавлено╖ вол╕ дитини ╕ повагу до г╕дност╕ ╖╖ особи з урахуванням потреб ос╕б ╖╖ в╕ку. Зокрема, кожна позбавлена вол╕ дитина ма╓ бути в╕докремлена в╕д дорослих, якщо т╕льки не вважа╓ться, що в найкращих ╕нтересах дитини цього не сл╕д робити, та мати право п╕дтримувати зв'язок ╕з сво╓ю с╕м'╓ю шляхом листування та побачень, за винятком особливих обставин;
г) щоб кожна позбавлена вол╕ дитина мала право на негайний доступ до правово╖ та ╕ншо╖ в╕дпов╕дно╖ допомоги, а також право оскаржувати законн╕сть позбавлення ╖╖ вол╕ перед судом чи ╕ншим компетентним, незалежним ╕ безсторонн╕м органом та право на нев╕дкладне прийняття ними р╕шень щодо будь-яко╖ процесуально╖ д╕╖.

Стаття 38

1. Держави-сторони зобов'язан╕ поважати норми м╕жнародного гуман╕тарного права, що застосовуються до них у випадку збройних конфл╕кт╕в ╕ стосуються д╕тей, та забезпечувати ╖х додержання.
2. Держави-сторони вживають вс╕х можливих заход╕в щодо забезпечення того, щоб особи, як╕ не досягли 15-р╕чного в╕ку, не брали безпосередньо╖ участ╕ у во╓нних д╕ях.
3. Держави-сторони утримуються в╕д призову будь-яко╖ особи, яка не досягла 15-р╕чнога в╕ку, на службу до збройних сил. При вербуванн╕ з числа ос╕б, як╕ досягли 15-р╕чного в╕ку, але яким ще не виповнилося 18 рок╕в, держави-сторони прагнуть в╕ддавати перевагу особам б╕льш старшого в╕ку.
4. Зг╕дно з╕ сво╖ми зобов'язаннями за м╕жнародним гуман╕тарним правом, пов'язаним ╕з захистом цив╕льного населення п╕д час збройних конфл╕кт╕в, держави-сторони зобов'язан╕ вживати вс╕х можливих заход╕в з метою забезпечення захисту д╕тей, яких торка╓ться збройний конфл╕кт, та догляду за ними.

Стаття 39

Держави-сторони вживають вс╕х необх╕дних заход╕в для сприяння ф╕зичному та психолог╕чному в╕дновленню та соц╕альн╕й ╕нтеграц╕╖ дитини, яка ╓ жертвою будь-яких вид╕в нехтування, експлуатац╕╖ чи зловживань, катувань чи будь-яких жорстоких, нелюдських або принижуючих г╕дн╕сть вид╕в поводження, покарання чи збройних конфл╕кт╕в. Таке в╕дновлення та ре╕нтеграц╕я мають зд╕йснюватися в умовах, що забезпечують здоров'я, самоповагу ╕ г╕дн╕сть дитини.

Стаття 40

1. Держави-сторони визнають право кожно╖ дитини, яка, як вважа╓ться, порушила крим╕нальне законодавство, звинувачу╓ться або визна╓ться винною в його порушенн╕, на таке поводження, що сприя╓ розвитков╕ у дитини почуття г╕дност╕ та значущост╕, зм╕цню╓ в н╕й повагу до прав людини й основних свобод ╕нших та при якому беруться до уваги в╕к дитини ╕ бажан╕сть сприяння ╖╖ ре╕нтеграц╕╖ та виконання нею корисно╖ рол╕ в сусп╕льств╕.
2. З ц╕╓ю метою ╕ беручи до уваги в╕дпов╕дн╕ положення м╕жнародних документ╕в, держави-сторони, зокрема, забезпечують, щоб:
а) жодна дитина не вважалася порушником крим╕нального законодавства, не була звинувачена та визнана винною в його порушенн╕ через д╕ю чи безд╕яльн╕сть, як╕ не були заборонен╕ нац╕ональним ╕ м╕жнародним правом на час ╖х зд╕йснення;
б) кожна дитина, яка, як вважа╓ться, порушила крим╕нальне законодавство чи звинувачу╓ться в його порушенн╕, мала принаймн╕ так╕ гарант╕╖:
╤) презумпц╕ю невинност╕, поки ╖╖ вина не буде доведена зг╕дно ╕з законом;
II) негайне ╕ безпосередн╓ ╕нформування ╖╖ про звинувачення проти не╖, а у випадку необх╕дност╕ - через ╖╖ батьк╕в чи законних оп╕кун╕в, та одержання правово╖ й ╕ншо╖ необх╕дно╖ допомоги при п╕дготовц╕ та зд╕йсненн╕ свого захисту;
III) нев╕дкладне прийняття р╕шення з розглядуваного питання компетентним, незалежним ╕ безсторонн╕м органом чи судовим органом у ход╕ справедливого слухання зг╕дно ╕з законом у присутност╕ адвоката чи ╕ншо╖ в╕дпов╕дно╖ особи ╕, якщо це не вважа╓ться таким, що суперечить найкращим ╕нтересам дитини, зокрема, з урахуванням ╖╖ в╕ку чи становища ╖╖ батьк╕в або законних оп╕кун╕в;
IV) свобода в╕д примусу щодо даних св╕дчень чи визнання вини; вивчення показань св╕дк╕в звинувачення або самост╕йно, або за допомогою ╕нших ос╕б та забезпечення р╕вноправно╖ участ╕ св╕дк╕в захисту та вивчення ╖х св╕дчень;
V) якщо вважа╓ться, що дитина порушила крим╕нальне законодавство, повторний розгляд вищим компетентним, незалежним ╕ безсторонн╕м органом чи судовим органом зг╕дно ╕з законом в╕дпов╕дного р╕шення та будь-яких вжитих у цьому зв'язку заход╕в;
VI) безплатна допомога перекладача, якщо дитина не розум╕╓ використовувано╖ мови чи не розмовля╓ нею;
VII) повна повага ╖╖ особистого життя на вс╕х стад╕ях розгляду.
3. Держави-сторони прагнуть сприяти створенню закон╕в, процедур, орган╕в ╕ установ, що мають безпосередн╓ в╕дношення до д╕тей, як╕, як вважа╓ться, порушили крим╕нальне законодавство, звинувачуються чи визнаються винними в його порушенн╕, ╕ зокрема:
а) встановленню м╕н╕мального в╕ку, нижче якого д╕ти вважаються нездатними порушити крим╕нальне законодавство;
б) у випадку необх╕дност╕ та бажаност╕ вжиттю заход╕в щодо поводження з такими д╕тьми без використання судового розгляду за умов повного додержання прав людини та правових гарант╕й.
4. Необх╕дна наявн╕сть таких р╕зних заход╕в, як догляд, положення про оп╕ку ╕ нагляд, консультативн╕ послуги, призначення випробного строку виховання, програми навчання ╕ профес╕йно╖ п╕дготовки, та ╕нших форм догляду, що зам╕нюють догляд в установах, з метою забезпечення такого поводження з дитиною, яке забезпечувало б ╖╖ добробут ╕ в╕дпов╕дало ╖╖ становищу та характеру злочину.

Стаття 41

Жодне в ц╕й Конвенц╕╖ не торка╓ться будь-яких положень, як╕ б╕льшою м╕рою сприяють зд╕йсненню прав дитини ╕ можуть м╕ститися:
а) в закон╕ держави-сторони;
б) в нормах м╕жнародного права, що д╕ють щодо дано╖ держави.

Частина II

Стаття 42

Держави-сторони зобов'язан╕, використовуючи належн╕ та д╕йов╕ засоби, широко ╕нформувати про принципи ╕ положення Конвенц╕╖ як дорослих, так ╕ д╕тей.

Стаття 43

1. З метою розгляду прогресу, досягнутого державами-сторонами щодо виконання зобов'язань, взятих зг╕дно з ц╕╓ю Конвенц╕╓ю, заснову╓ться Ком╕тет з прав дивини, який зд╕йсню╓ функц╕╖, передбачен╕ нижче.
2. Ком╕тет склада╓ться з десяти експерт╕в, що в╕дзначаються високими моральними якостями та визнаною компетентн╕стю в галуз╕, охоплюван╕й ц╕╓ю Конвенц╕╓ю. Член╕в Ком╕тету обирають держави-сторони з числа сво╖х громадян, вони виступають як особистост╕, при цьому прид╕ля╓ться увага справедливому географ╕чному розпод╕лу, а також головним правовим системам.
3. Член╕в Ком╕тету обирають та╓мним голосуванням ╕з числа внесених до списку ос╕б, висунутих державами-сторонами. Кожна держава-сторона може висувати одну особу з числа сво╖х громадян.
4. Перв╕сн╕ вибори до Ком╕тету проводяться не п╕зн╕ше н╕ж через ш╕сть м╕сяц╕в з дня, коли Конвенц╕я набува╓ чинност╕, а надал╕ - раз на два роки. Принаймн╕ за чотири м╕сяц╕ до дня кожних вибор╕в Генеральний секретар Орган╕зац╕╖ Об'╓днаних Нац╕й зверта╓ться до держав-стор╕н з листом, пропонуючи ╖м подати кандидатури протягом двох м╕сяц╕в. Пот╕м Генеральний секретар склада╓ в алфав╕тному порядку список вс╕х висунутих таким чином ос╕б ╕з зазначенням держав-стор╕н, як╕ висунули цих ос╕б, та представля╓ цей список державам-сторонам ц╕╓╖ Конвенц╕╖.
5. Вибори проводяться на нарадах держав-стор╕н, як╕ склика╓ Генеральний секретар у центральних установах Орган╕зац╕╖ Об'╓днаних Нац╕й. На нарадах, де дв╕ третини держав-стор╕н складають кворум, обраними до складу Ком╕тету ╓ т╕ кандидати, як╕ д╕стали найб╕льшу к╕льк╕сть голос╕в ╕ абсолютну б╕льш╕сть голос╕в представник╕в держав-стор╕н, що присутн╕ та беруть участь у голосуванн╕.
6. Члени Ком╕тету обираються на чотирир╕чний строк. Вони мають право бути переобраними у випадку повторного висунення ╖х кандидатур. Строк повноважень п'яти член╕в, обраних на перших виборах, мина╓ вк╕нц╕ двор╕чного пер╕оду; негайно п╕сля перших вибор╕в ╕мена цих п'яти член╕в визначаються головою наради шляхом жеребкування.
7. У випадку смерт╕ або в╕дставки якого-небудь члена Ком╕тету або якщо в╕н, чи вона, з яко╖сь ╕ншо╖ причини не може б╕льше виконувати обов'язки члена Ком╕тету, держава-сторона, що висунула даного члена Ком╕тету, признача╓ ╕ншого експерта з числа сво╖х громадян на строк, що залишився, за умови схвалення Ком╕тетом.
8. Ком╕тет встановлю╓ власн╕ правила процедури.
9. Ком╕тет обира╓ сво╖х службових ос╕б на двор╕чний строк.
10. Сес╕╖ Ком╕тету, як правило, проводяться в центральних установах Орган╕зац╕╖ Об'╓днаних Нац╕й або в будь-якому ╕ншому в╕дпов╕дному м╕сц╕, визначеному Ком╕тетом. Ком╕тет, як правило, проводить сес╕╖ щор╕чно. Тривал╕сть сес╕╖ Ком╕тету визнача╓ться ╕ при необх╕дност╕ перегляда╓ться на нарадах держав - стор╕н ц╕╓╖ Конвенц╕╖ за умови схвалення Генеральною Асамбле╓ю.
11. Генеральний секретар Орган╕зац╕╖ Об'╓днаних Нац╕й нада╓ необх╕дн╕ персонал ╕ матер╕альн╕ засоби для ефективного зд╕йснення Ком╕тетом сво╖х функц╕й в╕дпов╕дно до ц╕╓╖ Конвенц╕╖.
12. Члени Ком╕тету, заснованого в╕дпов╕дно до ц╕╓╖ Конвенц╕╖, одержують схвалювану Генеральною Асамбле╓ю винагороду з кошт╕в Орган╕зац╕╖ Об'╓днаних Нац╕й в порядку та на умовах, встановлених Генеральною Асамбле╓ю.

Стаття 44

1. Держави-сторони зобов'язан╕ подавати Ком╕тету через Генерального секретаря Орган╕зац╕й Об'╓днаних Нац╕й допов╕д╕ про вжит╕ ними заходи щодо закр╕плення визнаних у Конвенц╕╖ прав та прогрес, досягнутий у зд╕йсненн╕ цих прав;
а) протягом двох рок╕в п╕сля набуття чинност╕ ц╕╓ю Конвенц╕╓ю для в╕дпов╕дно╖ держави-сторони;
б) надал╕ - що п'ять рок╕в.
2. У допов╕дях, як╕ подаються в╕дпов╕дно до ц╕╓╖ статт╕, зазначаються фактори ╕ труднощ╕, якщо так╕ ╓, що впливають на ступ╕нь виконання зобов'язань за ц╕╓ю Конвенц╕╓ю. Допов╕д╕ м╕стять також достатню ╕нформац╕ю з тим, щоб забезпечити Ком╕тету повне розум╕ння д╕╖ Конвенц╕╖ у дан╕й кра╖н╕.
3. Держав╕-сторон╕, яка подала Ком╕тету всеб╕чну первинну ╕нформац╕ю, нема╓ необх╕дност╕ повторювати у наступних допов╕дях, що подаються в╕дпов╕дно до пункту 1 (б) ц╕╓╖ статт╕, ран╕ше викладену основну ╕нформац╕ю.
4. Ком╕тет може запитувати у держав-стор╕н додаткову ╕нформац╕ю.
5. Допов╕д╕ про д╕яльн╕сть Ком╕тету раз на два роки представляються Генеральн╕й Асамбле╖ через Економ╕чну та соц╕альну раду.
6. Держави-сторони забезпечують широку гласн╕сть сво╖м допов╕дям у власних кра╖нах.

Стаття 45

1. З метою сприяння ефективному зд╕йсненню Конвенц╕╖ та заохочення м╕жнародного сп╕вроб╕тництва в галуз╕, охоплюван╕й ц╕╓ю Конвенц╕╓ю:
2. Спец╕ал╕зован╕ установи, Дитячий фонд Орган╕зац╕╖ Об'╓днаних Нац╕й та ╕нш╕ органи Орган╕зац╕╖ Об'╓днаних Нац╕й мають право бути представленими при розгляд╕ питань про зд╕йснення таких положень ц╕╓╖ Конвенц╕╖, як╕ входять до сфери ╖х повноважень. Ком╕тет може запропонувати спец╕ал╕зованим установам, Дитячому фонду Орган╕зац╕й Об'╓днаних Нац╕й та ╕ншим компетентним органам, якщо в╕н вважа╓ це за доц╕льне, подавати висновки експерт╕в щодо зд╕йснення Конвенц╕╖ у тих галузях, як╕ входять до сфери ╖х в╕дпов╕дних повноважень. Ком╕тет може запропонувати спец╕ал╕зованим установам, Дитячому фонду Орган╕зац╕╖ Об'╓днаних Нац╕й та ╕ншим органам Орган╕зац╕╖ Об'╓днаних Нац╕й подавати допов╕д╕ про зд╕йснення Конвенц╕╖ у галузях, що входять до сфери ╖х д╕яльност╕;
3. Ком╕тет направля╓, якщо в╕н вважа╓ за доц╕льне, до спец╕ал╕зованих установ, Дитячого фонду Орган╕зац╕й Об'╓днаних Нац╕й та ╕нших компетентних орган╕в будь-як╕ допов╕д╕ держав-стор╕н, в яких вм╕щен╕ прохання про техн╕чну консультац╕ю чи допомогу або йдеться про потреби в цьому, зазначен╕ зауваження та пропозиц╕╖ Ком╕тету, якщо так╕ ╓, щодо таких прохань чи зауважень;
4. Ком╕тет може рекомендувати Генеральн╕й Асамбле╖ запропонувати Генеральному секретарев╕ провести в╕д ╖╖ ╕мен╕ досл╕дження з питань, що стосуються прав дитини;
5. Ком╕тет може вносити пропозиц╕╖ ╕ рекомендац╕╖ загального характеру, заснован╕ на ╕нформац╕╖, одержан╕й в╕дпов╕дно до статей 44 ╕ 45 ц╕╓╖ Конвенц╕╖. Так╕ пропозиц╕╖ ╕ рекомендац╕╖ загального характеру направляються будь-як╕й за╕нтересован╕й держав╕-сторон╕ ╕ пов╕домляються Генеральн╕й Асамбле╖ поряд ╕з зауваженнями держав-стор╕н, якщо так╕ ╓.

Частина ╤╤╤

Стаття 46

Ця Конвенц╕я в╕дкрита для п╕дписання вс╕ма державами.

Стаття 47

Ця Конвенц╕я п╕дляга╓ ратиф╕кац╕╖. Ратиф╕кац╕йн╕ грамоти здаються на збер╕гання Генеральному секретарев╕ Орган╕зац╕╖ Об'╓днаних Нац╕й.

Стаття 48

Ця Конвенц╕я в╕дкрита для при╓днання до не╖ будь-яко╖ держави. Документи про при╓днання здаються на збер╕гання Генеральному секретарев╕ Орган╕зац╕╖ Об'╓днаних Нац╕й.

Стаття 49

1. Ця Конвенц╕я набува╓ чинност╕ на тридцятий день п╕сля здач╕ на збер╕гання Генеральному секретарев╕ Орган╕зац╕╖ Об'╓днаних Нац╕й двадцято╖ ратиф╕кац╕йно╖ грамоти або документа про при╓днання.
2. Для кожно╖ держави, яка ратиф╕ку╓ цю Конвенц╕ю або при╓дна╓ться до не╖ п╕сля здач╕ на збер╕гання двадцято╖ ратиф╕кац╕йно╖ грамоти або документа про при╓днання, ця Конвенц╕я набува╓ чинност╕ на тридцятий день п╕сля здач╕ такою державою на збер╕гання ╖╖ ратиф╕кац╕йно╖ грамоти або документа про при╓днання.

Стаття 50

1. Будь-яка держава-сторона може запропонувати поправку та подати ╖╖ Генеральному секретарев╕ Орган╕зац╕╖ Об'╓днаних Нац╕й. Генеральний секретар пот╕м направля╓ запропоновану поправку державам-сторонам з проханням пов╕домити його, чи висловлюються вони за скликання конференц╕╖ держав-стор╕н з метою розгляду цих пропозиц╕й та проведення по них голосування. Якщо протягом чотирьох м╕сяц╕в, починаючи з дати такого пов╕домлення, принаймн╕ третина держав-стор╕н висловиться за таку конференц╕ю, Генеральний секретар склика╓ цю конференц╕ю п╕д ег╕дою Орган╕зац╕╖ Об'╓днаних Нац╕й. Будь-яка поправка, прийнята б╕льш╕стю держав-стор╕н, як╕ присутн╕ та голосують на ц╕й конференц╕╖, пода╓ться Генеральн╕й Асамбле╖ на ╖╖ затвердження.
2. Поправка, прийнята зг╕дно з пунктом 1 ц╕╓╖ статт╕, набува╓ чинност╕ п╕сля затвердження ╖╖ Генеральною Асамбле╓ю Орган╕зац╕╖ Об'╓днаних Нац╕й та прийняття ╖╖ б╕льш╕стю у дв╕ третини держав-стор╕н.
3. Коли поправка набува╓ чинност╕, вона ста╓ обов'язковою для тих держав-стор╕н, як╕ ╖╖ прийняли, а для ╕нших держав-стор╕н залишаються обов'язковими положення ц╕╓╖ Конвенц╕╖ та будь-як╕ попередн╕ поправки.

Стаття 51

1. Генеральний секретар Орган╕зац╕╖ Об'╓днаних Нац╕й отриму╓ та розсила╓ вс╕м вам текст застережень, зроблених державами у момент ратиф╕кац╕╖ або при╓днання.
2. Застереження, не сум╕сн╕ з ц╕лями ╕ завданнями ц╕╓╖ Конвенц╕╖, не допускаються.
3. Застереження можуть бути знят╕ в будь-який час шляхом в╕дпов╕дного пов╕домлення, направленого Генеральному секретарев╕ Орган╕зац╕╖ Об'╓днаних Нац╕й, який пот╕м пов╕домля╓ про це вс╕ держави. Таке пов╕домлення набува╓ чинност╕ з дня отримання його Генеральним секретарем.

Стаття 52

Будь-яка держава-сторона може денонсувати цю Конвенц╕ю шляхом письмового пов╕домлення Генерального секретаря Орган╕зац╕╖ Об'╓днаних Нац╕й. Денонсац╕я набува╓ чинност╕ через р╕к п╕сля отримання пов╕домлення Генеральним секретарем.

Стаття 53

Генерального секретаря Орган╕зац╕╖ Об'╓днаних нац╕й призначають депозитар╕╓м ц╕╓╖ Конвенц╕╖.

Стаття 54

Ориг╕нал ц╕╓╖ Конвенц╕╖, англ╕йський, арабський, ╕спанський, китайський, рос╕йський ╕ французький тексти яко╖ ╓ автентичними, зда╓ться на збер╕гання Генеральному секретарев╕ Орган╕зац╕╖ Об'╓днаних Нац╕й.

Прийнята та в╕дкрита для п╕дписання, ратиф╕кац╕╖ та при╓днання резолюц╕╓ю 44/25 Генерально╖ Асамбле╖ в╕д 20 листопада 1989 року.

 

 


СМОТРЕТЬ ДАЛЕЕ
   
                   
Copyright c 2006 Prepaid Solutions. Все права защищены.